новини

Зробімо молодь місією нашого життя, через пізнання та наслідування Отця Боско

"Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець кладе" (Ів. 10,11)

Щороку Генеральний Настоятель нашого Згромадження, який є для нас наступником св. Івана Боско – нашого Батька і засновника, пропонує для цілої Салезіянської родини на цілий рік своєрідне розважання-заохочення для спрямування місії Салезіянської родини, і в особливий спосіб Салезіянського Згромадження, до одного характерного напрямку. Саме це річне завдання-програма висловлюється ним у формі гасла.

Переглянь відео-коментар Гасла-2012

Перший рік трьохрічного підготування до святкувань з нагоди 200-річчя з дня народження Отця Боско є повністю зосередженим на пізнанні його історії. Ми повинні вивчати його та різні аспекти його життя, щоб пізнати його як вихователя, пастиря, провідника, засновника та законодавця. Йдеться про пізнання, яке веде до любові та наслідування. Це і буде нашим гаслом на 2012 рік. Для членів Салезіанської Родини, для тих, хто вважає Отця Боско відправним пунктом, його особа повинна бути тим, ким стали Франциск Асизький та Ігнатій Лойола для францискан та єзуїтів. Йдеться про засновника, духовного наставника, еталон виховного процесу та, перш за все, особу, що започаткувала рух глобального масштабу, та є спроможною подбати про потреби, становище та майбутнє молоді перед обличчям Церкви та суспільства завдяки неймовірній внутрішній силі. Але як це все можна зробити, не звертаючись до історії, яка не є сторожем чогось такого, що вже минуло безповоротно, а, навпаки, живою пам’яттю, що живе всередині нас та закликає до дії неймовірною актуальністю?

Вивчення постаті Отця Боско історичними методами привело нас до кращого розуміння та усвідомлення його людської та християнської величі, його геніальної оперативності, його педагогічних дарів, його духовності та діяльності, які зрозуміти можливо лише у випадку їх сприйняття з перспективи його історичної епохи. Вивчаючи історичний аспект, ми переконалися у надзвичайній дії Божого Провидіння в житті Отця Івана Боско. У цьому історичному дослідженні відсутні будь-які апріорні заперечення тих образів Отця, які цілі покоління салезіян, сестер салезіянок, салезіанських співпрацівників та інших членів Салезіанської Родини створили про того о. Боско, якого вони знали та любили, але ми повинні представити такий нарис його постаті, який був би актуальним для теперішнього світу та спілкувався би з ним сучасною мовою.

Необхідно серйозно поставитися до відновлення образу Отця Боско та його діяльності, відштовхуючись від нашого культурного горизонту: від труднощів сучасного життя, глобалізації, ускладненої апостольської праці, зменшення кількості покликань, питань, пов’язаних з богопосвяченим життям. Радикальні зміни, які о. Е. Вігано називав епохальними, змушують нас передивитися та переосмислити в іншому світлі певні стереотипні образи, щоб наша вірність не перетворилася на банальне повторення певних формул чи на формальний традиціоналізм.

Історичну важливість Отця ще необхідно дослідити, адже вона не обмежуються певними його творами чи елементами педагогічної діяльності, але, перш за все, це конкретне, сповнене любов’ю відчуття «проблеми покинутої молоді» (з усіма її богословськими, універсальними та суспільними аспектами), та неймовірна здатність Отця Боско задіяти до її вирішення широкі маси співробітників, доброчинців та прихильників.

Поставмо собі питання: нас можна назвати вірними учнями Отця Боско? Ми ще спроможні відчувати, як він, напружену взаємодію між ідеалом та реалізацією, між інтуїцією та її втіленням в суспільне життя, в якому він жив та працював?

Бути вірними Отцю означає знати його історію та історію його часу, переживати на своїй шкірі його натхнення, приймати, неначе свої, його стимули та вибори.

Бути вірними Отцю та його місії означає плекати в собі міцну та безперервну любов до молоді, особливо найбільш потребуючої.

Така любов веде нас до вирішення найнагальніших та найскладніших проблем молоді. Як і він, ми переживаємо разом з нею її труднощі: бідність, роботу неповнолітніх, сексуальне розбещення, брак освіти та професійної підготовки, складність у влитті в світ праці, занижену самооцінка, страх майбутнього, втрату сенсу життя. Завдяки безкорисливій та щирій любові ми намагаємося бути присутніми між молоддю з певними авторитетом та дискретністю, пропонуючи їй те, що допомагатиме їй на шляху, у її життєвих виборах, теперішньому та майбутньому щасті. У всіх цих речах ми стаємо супутниками життя та компетентними провідниками молоді.

Також, говорячи про сучасну молодь, необхідно зрозуміти їх новий спосіб буття. Більшість з них належить до «цифрового покоління », яке завдяки новим технологіям шукає можливість суспільної інтеграції, інтелектуального розвитку, економічного прогресу, форми недовготривалого спілкування та прагнення до першості… Навіть у цих сферах ми прагнемо розділити з молоддю її життя та інтереси. Керуючись духом винахідливості Отця Боско, ми вихователі стаємо близькими до них в ролі «цифрових іммігрантів», шукаючи можливості допомогти їм подолати розрив поколінь, який відділяє їх від батьків чи від світу дорослих.

Ми опікуємося ними на протязі всього періоду зростання, присвячуючи їм наш час та наші ресурси, перебуваючи поруч з ними в усі моменти від дитинства до юнацтва.

Ми опікуємося ними, коли складні ситуації типу війни, голоду, відсутності перспектив ведуть їх до того, що вони залишають домівки та родини, та опиняються на самоті із життям.

Ми опікуємося ними, коли гарячково шукають першу роботу та намагаються влитися у суспільство, деколи не маючи при цьому жодних перспектив чи надії на успіх.

Ми опікуємося ними, коли вони будують світ власних почуттів та власної родини, перш за все звертаючи увагу на їх супровід в період заручин та перших років подружнього життя.

Ми особливо переживаємо за те, щоб заповнити прогалини у їх серцях, допомагаючи їм віднайти сенс життя та пропонуючи їм шлях зросту завдяки пізнанню Христа та дружбі з Ним, показуючи їм Церкву, яка бурлить життям, та зобов’язуючи жити їх згідно покликання.

Виходячи з пізнання історії Отця Івана Боско, Гасло цього року буде відштовхуватися від таких відправних точок та обов’язків:

• Душпастирська любов позначила всю історію Вихователя молоді і є душею його численних справ. Ми могли би назвати її історичною перспективою, через яку необхідно читати все його життя. Добрий пастир знає своїх овець і кличе їх по імені; він напоює їх з найчистіших джерел і пасе їх на зелених пасовиськах; стає дверима, через які вівці повертаються до отари; жертвує собою, щоб вони мали життя вповні. Найвизначнішою силою харизми Отця Боско є любов, яку він отримував напряму від Господа Ісуса Христа, наслідуючи Його та перебуваючи в Ньому. Ця любов полягає у «дати все». Звідси й виникло його апостольське гасло: «Я пообіцяв Господеві, що все моє життя до останнього подиху буде присвячене моїй бідній молоді». Саме це є нашою відзнакою та нашою ідентичністю серед молоді.
• В історії Отця Боско бачимо безліч труднощів, відречень, обмежень, страждань та жертв, на які він пішов. Добрий пастир віддає своє життя за овець. Через потреби та вимоги молоді Господь просить кожного члена Салезіанської Родини пожертвувати собою заради них. Жити цією місією не означає поринути в хаотичну діяльність, але зробити так, щоб наше серце було таким, як і в Доброго Пастиря, який прагне, щоб не загубилася жодна з овечок. Ця місія є цілковито гуманною та духовною. Це шлях аскези, без якої, як і без жертовності, неможливо бути присутнім серед молоді належним чином. Втрата чогось чи, краще сказати, втрата всього заради збагачення життя молоді є фундаментом нашої посвяти та наших обов’язків.
• Із записів про створення Салезіанського Згромадження, а також з усіх історичних нотаток про плідну діяльність Святого ми можемо зрозуміти мету існування Салезіанської Родини, яка з часом все чіткіше вимальовувалася. Ми покликані до того, щоб бути апостолами молоді, громадських місць і найбільш знедолених та місійних зон. Саме зараз ми повинні зобов’язатися, щоб зрозуміти та критично сприйняти культуру ЗМІ, і ми використовуємо засоби соціальної комунікації та нові технології, як інструменти нашої діяльності, щоб стати ближчими до молоді та супроводжувати її на життєвому шляху. В той час, як ми знаходимося між них в ролі вихователів, ми стимулюємо їх бути нашими першими співпрацівниками, наслідуючи в цьому Отця Боско. Ми робимо їх відповідальними, допомагаємо їм проявляти ініціативу, вчимо їх бути апостолами своїх однолітків. Саме так ми все більше розширюємо велике серце Святого, який прагнув допомогти молоді цілого світу.
• Наші добрі наміри не можуть залишатися лише гарними словами. Як і Отець Боско, Бог чекає на нас в молоді. Ми повинні йти їй назустріч та бути з нею в тих місцях, ситуаціях та фронтах, в яких вона чекає на нас. Саме тому необхідно йти назустріч, робити перший крок та йти поруч з молоддю. Втішає бачити, як по всьому світу Салезіанська Родина жертвується заради найбіднішої молоді: діти вулиці, покинута молодь, працюючі діти, діти-солдати, сироти… Але серце, яке любить, завжди задає собі питання. І сьогодні, частіше ніж будь-коли, Іван Боско ставить певні запитання. Вивчаючи історію, ми повинні уважно прислуховуватися до питань Святого, адресованих нам. Що ми могли б ще зробити для бідної молоді? Які нові виклики є в тих регіонах, де ми працюємо, і в тих країнах, в яких ми живемо? Ми спроможні почути крик сучасної молоді? Окрім вищезгаданих проявів бідності, які ще фактори обтяжують життя молоді в наш час? В яких нових галузях ми повинні докласти більше зусиль? Можемо пригадати становище в родинах, педагогічну ситуацію, повну дезорієнтацію в області етичного та сексуального виховання, відсутність суспільних та політичних зобов’язань, намагання закритися від світу у своєму приватному житті, духовну убогість та молодь, що не почуває себе щасливою. Ми повинні прислухатися до цього крику молодих поколінь та віднайти відповіді на найскладніші та найактуальніші потреби, на потреби як конкретні, так і духовні.
• З його особистого життя ми можемо взнативідповіді Отця на потреби молоді. Завдяки цьому ми можемо краще зрозуміти рішення, які вже втілили в життя, та ті, які ще необхідно спланувати. Звичайно, труднощів не бракує. Ми повинні прийняти до уваги і «вовків», які прагнуть поїсти стадо: індиферентність, моральний релятивізм, споживацтво, що руйнує цінність речей та досвіду, фальшиві ідеології. Господь нас кличе, а Отець Боско підбадьорює нас, щоб ми стали добрими пастирями на взірець Доброго Пастиря - Христа, щоб молодь і тепер могла віднайти Батьків, Матерів, Друзів, та, перш за все, Життя – Справжнє Життя, яке в безмежному обсязі пропонує Ісус Христос.
• «Спогади Ораторії святого Франциска Сальського», написані отцем Боско на вимогу Папи Римського Пія ІХ, є неперевершеною відправною точкою для розуміння духовного та душпастирського шляху Отця. Вони були написані, щоб ми могли пізнати дивовижні початки покликання та діяльності Івана Боско, але, передусім, щоб, приймаючи його мотивацію та вибори, кожен з нас та кожна група Салезіанської Родини могли б пройти той самий апостольський та духовний шлях. Цей твір було названо «Спогадами майбутнього». Отже, на протязі цього року ми повинні пізнати цей текст, розповісти про нього, поширити його та, насамперед, подбати про те, щоб він опинився в руках молоді – адже ця книга може допомогти їй також у виборі покликання.

Переклад: sdbua.net